Бошки марихуана Bruce Banner Сорск

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Дигидиги-дом, напарники! Ассаляму алейкум, всем реалам и глушителям. Я тут свою историю раскажу, как я решил отключиться от реальности и в тоже время скинуть килошки. Знаешь, дело было так: я решил купить шишек марихуаны, да таких, чтобы голова просто снесло. Мне хотелось закатиться на синем ягодном облаке и прийти в себя уже в другом измерении.

Итак, решил я начать свою эпическую историю. Заказываю я в одном из своих закладках у своего хорошего приятеля, знакомого уже со школы, которого просто знают все в районе. Чувиха такой крашеный, что глаза аж слезятся, говорит, что у него есть то, что я ищу. Я приходу в его пункт назначения, и он мне уже готовит пару шишек. Говорю ему, что мне надо кайфовых, чтобы прямо в жизнь влились, а он мне говорит: "Да держи, это сено самое-самое!" Ну я не парился, главное, чтобы штырит было на уровне.

Итак, уносю я свои находки домой, сияю как голубой котик. Решил уже нормально гнать, чтобы ощутить всю мощь этого чудного растения. Врубаю музыку на полную, и вбиваю одну шишку в огромную лайбу. Началось, бро, началось! Я чувствую, как наступает штырит. Голова забита ватой, всё кружится, руки дрожат, но я не сдаюсь. Мне надо влететь в другую реальность!

Через пару часов я уже не понимаю, где я нахожусь. Скуфы перед глазами, все ходит кругом, но мне пофиг. Я просто наслаждаюсь каждым моментом. Время идет неспешно, минуты тянутся как часы, и мне кажется, будто я живу вечно. Но наступает момент, когда райская голубизна небытия начинает потихоньку угасать. Я снова приходу в себя и понимаю, что мое тело жаждет отдохнуть. Но я не расстраиваюсь, ведь всё это было того сто, моё путешествие в другое измерение было офигенным!

Итак, иду я домой, пропуская мимо себя обычных скуфов. Мне нужно прийти в себя и набраться сил. Устаю я уже от постоянных гнетов и нелегкой жизни скуфа. Решил я, что пора скинуть килошки, хотя бы 10. Для этого я отказываюсь от газировки и закусок, заменяю их на здоровое питание и фитнес. Начинаю танцевать, бегать по району, чтобы сводить чувые дамы с ума.

Дни и ночи проходят, я стараюсь изо всех сил. И я постепенно начинаю видеть результаты. Мои штаны становятся шире, носки лезут на ногу, а бёдра становятся стройнее. Я на седьмом небе от счастья, я закатил грандиозное шоу, которого не было никогда!

Итак, через некоторое время я взвешиваюсь и понимаю, что мои усилия не прошли даром. Скинул я свои дикие килошки и теперь выгляжу, как настоящий босс. Я чувствую себя настоящим героем, я смог победить свои слабости и достичь новой вершины.

Так что, бро, вот такая у меня была история с шишками и похудением. Не знаю, повторю ли я такое в будущем, но сейчас я просто рад, что это случилось. Живи своей жизнью и не бойся экспериментировать, ведь в каждом штырите есть своё чудо!